ТВЕРЕЗІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати тверезим (у 1, 3 знач.). Він раптом тверезіє, і відразу міняється очей померкла масть (Голов., Близьке.., 1948, 120); [Женя:] Я п’яна була! Коханням упилася та незбутніми думками і охмеліла!.. Тепер тверезію (Кроп., ІІ,1958, 458).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 50.