ТИ́М-ТО, спол. Уживається у складносурядних реченнях, причому друге речення має значення висновку або наслідку; може поєднуватися з іншими сполучниками сурядності, а також уживатися після паузи, що позначається крапкою. Сьогодні великий день у Тополівській школі: в цей день має відбутися екзамен, а на йому [ньому] повинен бути член ради шкільної. Тим-то в школі ще з учора все готується (Гр., І, 1963, 241); Миру над світом сіяє маяк, Тим-то спокійно свій невід рибак Кидає в море (Рильський, III, 1961, 230); // Уживається для підпорядкування підрядного речення причини головному. — Їй-богу, сі ідеалісти нікуди не годяться!.. живуть рослинним життям. Ба — не подумайте сміятись! На мій погляд, тим-то і недвижні рослини, що багато думають, життя в них нема (Хотк., І, 1966, 39).
Ти́м-то й ба — уживається для підтвердження правильності висловлювання, що має звичайно повчальний або докірливий характер. І раніш не одне чисте серце зогрівалося такими ж ідеями… Та тим-то й ба, що тоді тільки ідея набирає вартості, коли поростає тілом, переводиться в життя (Коцюб., І, 1955, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 113.