ТИПО́ВИЙ, а, е.
1. Який відзначається ознаками, властивими якій-небудь сукупності осіб, явищ, предметів і т. ін. Дружина його, Софія Іванівна, була типова полячка: білява, з сліпучо-білим, наче фарфоровим, обличчям і ніжним рум’янцем (Тулуб, В степу.., 1964, 79); Шофер Микола, маленький, худорлявий, бистроокий чернігівець, типовий поліщук, не може втриматися від сміху (Загреб., Шепіт, 1966, 305); Надворі було сиро і холодно — типові зими на Криворіжжі (Гур., Життя.., 1954, 36); // Яскраво виражений, справжній. — Це типовий істерик! — з научною [науковою] поважністю докинув він (Крим., А. Лаговський, 1905, 51); Коропський район — типове Полісся з бідними піщаними й дерново-підзолистими грунтами (Колг. Укр., 8, 1956, 21).
2. Який часто зустрічається; характерний, звичайний, природний для кого-, чого-небудь. Перед очима розгортався типовий для Угорщини хвилястий степовий ландшафт: вибалки, пагорби, рівнини і знову пасма горбів (Гончар, III, 1959, 218); Мотиви різьби [на коморах] є класично народними і типовими для дерева (Дерев. зодч. Укр., 1949, 25); Типова помилка.
3. Який виявляє загальне в частковому, індивідуальному. Саме життя ставить перед письменником вимогу: людський образ має право на життя тільки тоді, коли він типовий (Смолич, Розм. з чит., 1953, 168); Правдивість зображення типових характерів у типових обставинах, як і правдивість деталей, залишається законом для кожного драматурга, який вважає себе реалістом (Літ. газ., 25.XI 1953, 3); // у знач. ім. типо́ве, вого, с. Те, що є загальним у частковому, індивідуальному; єдність загального та індивідуального в художньому образі. Я маю на увазі обов’язкове для поета уміння підмічати типове в житті, я маю на увазі уміння так розміщувати в творі своїм образи та ідеї, щоб із них в кінці можна було б вивести синтез (Тич., III, 1957, 147); Особливої уваги заслуговує, на нашу думку, естетична природа типового в літературі та мистецтві (Рад. літ-во, 1, 1962, 17).
ТИПОВИ́Й, а́, е́. Який є зразком, стандартом для ряду однорідних явищ, фактів і т. ін.; зразковий. Поряд з вивченням досвіду спорудження жилих будинків для колгоспників за типовими проектами, дуже важливо також узагальнити досвід народного будівництва, тобто будівництва, здійсненого самими колгоспниками, без типових проектів (Жилий буд— колгоспника, 1956, 5); Нині сталися відчутні зміни в містобудуванні. Тепер кожна республіка має свої серії [будинків] — від 5 до 10 типів різних проектів, а всього по Союзу налічується 98 серій типових проектів (Веч. Київ, 15.II 1975, 4); Типова модель; Типовий трудовий договір; // Який відповідає певному типові, зразкові, зроблений за певним зразком, типом; стандартний. — В першу чергу мене цікавлять графіки напруг у типових сифонах периферійних систем каналу (Ле, Міжгір’я, 1953, 13); Типовий районний Палац культури; Типові меблі; // Установлений, прийнятий для всіх установ, підприємств і т. ін. певного роду. Типові норми виробітку й розцінки встановлюють із таким розрахунком, щоб їх можна було застосувати на будь-якій шахті (Техн. нормув.., 1958, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 117 - 118.