ТИРА́НІВ, нова, нове. Прикм. до тира́н; належний тиранові. Вже пізно було, сутеніло, Як повітав я царя Лікаона житло негостинне. Зразу ж я дав зрозуміти, хто я, і тиранові слуги Переді мною схилились (Зеров, Вибр., 1966, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 119.