ТИ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. ти́ркати та звуки, утворювані цією дією. У зеленій листві навперейми одна другій щебетали пташки. Скільки їх і які вони? Цьомкання, тиркання, лящання мчалося хвиля за хвилею (Мирний, III, 1954, 314); Зрідка, кожен раз, як пролітають світлячки трасуючих куль, лунає тиркання автоматів (Багмут, Записки.., 1961, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 120.