ТИС, ч.
1. род. а. Хвойне вічнозелене дерево або чагарник із твердою бурувато-червоною деревиною, що росте переважно в південних країнах. — Давайте сюди сосну зимової рубки, давайте сюди дуба, давайте бука й горіха. Хай принесуть тиса, що негній-деревом називається в народі (Ю. Янов., II, 1958, 125); В ущелинах, на неприступних скелях [Кримських гір] ростуть поодинокі тисячолітні тиси, оригінальні хвойні дерева з темно-зеленою хвоєю (По заповідних місцях.., 1960, 139); З групи вимираючих деревних порід насамперед треба назвати релікт (залишок) третинного періоду — тис ягідний, який має важливе наукове, господарське й декоративне значення (Наука.., 4, 1961, 36).
2. род. у. Деревина такого дерева. Меблі з тису.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 122.