ТОВСТЕ́ННИЙ, а, е, розм. Те саме, що товстеле́зний. Сахно метнулася… Якийсь час бігла вона вздовж муру, поки з розгону вдарилася об товстенний дуб (Смолич, І, 1958, 95); Катя Несміян сиділа на товстенній стіні старовинного замку (Собко, Нам спокій.., 1959, 4); — Та покиньте ви цю дурну книгу! — сказала дівчина і закрила товстенний фоліант (Вол., Озеро.., 1959, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 166.