ТОВСТЕ́НЬКИЙ, а, е. Який трохи перевищує звичайну товщину; досить товстий. Посеред ставу убито чотири палі товстеньких, а угорі позв’язано вірьовками (Кв.-Осн., II, 1956, 174); Отець Степан був невеликий на зріст, присадкуватий, товстенький та кудлатий (Н.-Лев., III, 1956, 21); Хлопчик у самій сорочці сидів на руках у Олі, ручки у нього товстенькі; ніжки так само (Сенч., Опов., 1959, 42).
◊ Товсте́нький сон див. сон1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 166.