ТОВСТОЗА́ДИЙ, а, е, розм. Який має великий, товстий зад, з товстим задом. — Ну-ну ж ти, попадя. Ножку! — крикнув він на борозну, товстозаду коняку (Мик., Кадильниця, 1959, 20); — Коли б то з ними був Гейне, а ще краще злий-презлий Салтиков-Щедрін! Скинули б тоді товстозадим панам.. штани та всипали березової каші в те місце, звідки ноги ростуть (Кол., Терен.., 1959, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 167.