ТОВСТОМО́РДИЙ, а, е.
1. Який має велику, товсту морду, з товстою мордою (про тварину).
2. розм. Який має товсте, м’ясисте обличчя, з товстим обличчям (про людину). — Ах ти ж, бугаю товстомордий. Та що це за життя таке настало? На землі не сиди, бо земля панська. Робити не смій, бо пани цехмістри не дозволяють (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 167.