ТО́КМО, присл., заст. Тільки, лише. — Нам, християнам, соромно й страшно про це [танки й світські співи] говорити, а не токмо робити (Довж., І, 1958, 118); — Вип’ємо за якнайшвидшу перемогу над антихристом! За те, щоб не токмо помисли наші, а й усі зусилля скеровані були до цієї високої, священної мети! (Полт., Повість.., 1960, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 178.