ТОМАГА́ВК, а, ч. Ударна кидальна зброя північноамериканських індіанців, що має форму топірця з довгим держаком. Ясько готує томагавки 1 бурмоче, чистячи гвинтовки [гвинтівки], Що, мовляв, бізон — не для забавки, А Пампаси — не Криве й не Бровки (Рильський, І, 1960, 140); * У порівн. [Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб’ю! (Хапає кия, що попавсь під руку, і заміряється на індіанку. Та з різким криком хапає скульпторський молоток, замахує ним, мов томагавком, і собі наступає на Дженні) (Л. Укр., III, 1952, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 182.