ТО́МИК, а, ч. Зменш.-пестл. до том. В останні часи я щось розписався, за півроку написав цілий томик (Коцюб., III, 1956, 223); Каламарчики та коробочки з дівочими чарами, томики віршів та романи, дзеркальце в квітках — усе кудись спливло з маленького столика, а на їх місці темніла тепер гора шкільних книжок (Вас., І, 1959, 219); Іван мовчки дістав полотняну торбу з широкою лямкою, вкинув туди томики «Фауста» і «Кобзаря» (Кол., Терен.., 1959, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 182.