ТОНЕ́СЕНЬКО. Присл. до тоне́сенький. Сорочечки хоч і сама тонесенько пряла, а і у будень другої не брала, як з канівського полотна (Кв.-Осн., II, 1956, 313); На льон, правши, заробляла [бабуся], Та тонесенько вночі У починки переклала, — Сувій виткали ткачі (Граб., І, 1959, 505); Де не взявся із-за лісу Невідомий птах.. Я — на піч та у куточку Зігнувсь, притаївсь, І щоб птах той не надибав — Ряденцем укривсь. Навіжений птах літає, Не найде ніде І тонесенько виводить: «А де дідок, де?» (Гл., Вибр., 1957, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 187.