ТОНКОНО́ГИЙ, а, е.
1. Який має тонкі ноги, з тонкими ногами. На шаблі виблискує сонце.. І кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (Мал., Звенигора, 1959, 102); Війнув вітер, розриваючи димову хмару, і з неї виповз тонконогий Ничипір (Добр., Очак. розмир, 1965, 148).
2. Який має тонкі ніжки, тонку ніжку. Він одвів машину до обочини шляху, а Мірошниченко вийшов на узлісся, збиваючи носком чобота відьмине коло тонконогих грибів (Стельмах, II, 1962, 144); Раптово на чийсь несподіваний жарт Всміхнеться тихцем чоловік срібночолий. І знов над столом тонконогим своїм уперто нахилить він голову сиву (Бажан, І, 1946, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 190.