ТОНКОРО́ГИЙ, а, е. Який має тонкі роги, тонкий ріг, з тонкими рогами, тонким рогом. Сіяє місяць тонкорогий; Ревуть запінені пороги, Як сірих турів табуни (Рильський, II, 1946, 42); Тонкорога сименталка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 191.