ТОНКОСЛІ́ЗКА, и, ж., розм. Людина, схильна до плачу, яка може легко розплакатися. [Текля (до Катрі):] Заплач, тонкослізко (Кроп., І, 1958, 381); — Ну, що тобі? Це тільки, щоб не плакала [дружина]. Страх не любить [Білограй] сліз. І послав же йому бог тонкослізку (Мушк., Чорний хліб, 1960, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 191.