ТОПІ́РЧИК, а, ч., діал.
1. Зменш. до топі́р 2.
2. Те саме, що топіре́ць1 2. На.. плече [легеня] накинутий був червоний гаптований сардак, в руках сяйливий, дорого битий топірчик (Хотк., II, 1966, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 196.