ТОРБА́Р, я́, ч., розм. Те саме, що жебра́к. — Треба доброї голови,.. аби не зробити з усіх нас торбарів! (Круш., Буденний хліб.., 1960, 192); Пустили бідних на поталу займанщині і капіталу. Самі ж на троні, як царі. «Ми тут внизу, боги — вгорі. Ідіть на фабрики й копальні, нещасні торбарі!» (Тич., І, 1957, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 200.