ТОРБИ́НОЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до торби́нка. І зняла [Орися] з плеча свої пожитки, Що везла в торбиночці лляній (Шпорта, Запоріжці, 1952, 54); Кожен, крім торбиночки з ласощами, одержав чи книжку, чи фарби (Ів., Таємниця, 1959, 37).
2. Те саме, що капшу́к 1. Бай розв’язав шкіряну торбиночку й показав Юлдашеві якийсь білий порошок (Донч., І, 1956, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 200.