ТОРИ́ГНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., діал. Однокр. до тори́гати. Під хатою загомоніли парубочі голоси.. Щось скілько разів торигнуло дверима (Вас., I, 1959, 199); Прожогом кинувся [Павло] до воріт.. Торигнув хвірткою, а на ганку вже й почулося: — Ой, Павлику! (Кучер, Трудна любов, 1960, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 204.