ТОРОСІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. тороси́ти й тороси́тися. Крізь тонкі стіни будиночка чувся скрегіт торосіння, сумний свист вітру в телефонних проводах, шерхіт снігу, глухі удари крижин (Знання.., 7, 1967, 16); Не раз вона [крижина] ламалася і зазнавала торосіння (Веч. Київ, 31.XII 1957, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 207.