ТОРОХКОТЛИ́ВИЙ і ТОРОХКІТЛИ́ВИЙ, а, е. Який торохкоче, торохкотить. В їхніх [турецьких] возах навіть колеса були тяжкі й старовинні, як і саме їхнє життя: з суцільного шматка деревини. Скрипучі, торохкотливі, громіздкі (Кучер, Голод, 1961, 379).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 207.