ТОРОЧИ́ТИСЯ, о́читься, недок.
1. Обтріпуватися по краях (про тканину). Тканина торочиться.
2. діал. Снуватися (про нитки). * Образно. Гадки торочилися разом з ниткою, що тягнулася з клубка (Кобр., Вибр., 1954, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 208.