ТОРТУ́РИ, у́р, мн.
1. Фізичне насильство, катування під час допиту обвинуваченого, щоб домогтися від нього зізнання. Мій батько вмер за вас,.. умер за всіх у муках, у тортурах (Метл. і Кост., Тв., 1906, 165); [Тур:] Я не боюсь вогню і тортур, я з радістю прийму в пекельних муках смерть, коли хоч трохи допоможу батьківщині (Корн., І, 1955, 243); Учитель зазнав страшних мук.., але ніщо, ніякі фашистські тортури не могли вирвати зізнання (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 38).
◊ Бра́ти (взя́ти) на торту́ри, заст. — катувати. [Диякон:] Щось довго не приводять їх назад. [Фортунат:] Либонь їх знову на тортури взято (Л. Укр., II, 1951, 424).
2. Сильне моральне страждання, муки. [Парвус:] Геть, сатано-спокуснику! Геть, кате! Се ти прийшов тортури завдавати стражденним душам! Ти призвести хочеш до зради нас! (Л. Укр., II, 1951, 476); Ота розмова, що відбувалася під час сніданку, була для Івана суцільними тортурами (Гончар, Південь, 1951, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 209.