ТОРЧМА́, присл., розм., рідко. Те саме, що сторч. Люди, обличчя, одежина.. Поверх усього того в’ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні [різнокольорові],.. сиві та чорні шапки козацькі, верховини високопокладеного воза то бочками, то знов сіном, з вилами торчма у йому [ньому] (Вовчок, І, 1955, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 211.