ТОЧИ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для гостріння різальних і колючих інструментів; гострильний. Над зрубом, в насипу Кургана, виявлено сліди багаття, череп бика, посудину і точильний камінь (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 98); // Признач. для виготовлення чого-небудь точінням. Точильний верстат.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 213.