ТПРУ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до тпру́кати. Йон не встиг навіть тпрукнути на коні (Коцюб., І, 1955, 238); Сергій розгладив аркуша і приколов на дошці. Почув, що хтось під’їхав до стайні, тпрукнув на коні (Мушк., Чорний хліб, 1960, 44); На останньому заході перед обідом Марко тпрукнув на воли (Тют., Вир, 1964, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 218.