ТРАГЕДІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до траге́дія 1. Трагедійний репертуар; // Який грає у трагедії. 16 листопада 1800 р. народився Мочалов Павло Степанович — великий російський трагедійний актор (Мист., 6, 1955, 46); // Власт. трагедії. На небі відбувалося трагедійне видовище, на небі сунулися з гір льодовики і вкривали цілі континенти (Ю. Янов., II, 1958, 210); Трагедійний пафос; Трагедійна ситуація.
2. Сповнений трагізму, трагічності. Ще в передгроззя Жовтня геній Володимира Ілліча орлино прозирав крізь трагедійну ніч Русі й освітлював шлях її відродження (Рад. Укр., 25.VІІ 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 223.