ТРАКТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до трактува́ти1. Образ Богдана Хмельницького привертав увагу багатьох письменників кінця Х VIII — початку XIX ст. і був трактований ними по-різному (Рад. літ-во, 10, 1968, 47); Характерною рисою скіфського мистецтва є зображення звірів, трактованих в особливому стилі, названому звіриним (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 173); // безос. присудк. сл. тракто́вано. Дев’ять місяців, пробутих в тюрмі, були для мене тортурою. Мене трактовано як звичайного злодія, посаджено між самих злодіїв та волоцюг (Фр., І, 1955, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 226.