ТРА́КТОР, а, ч. Гусенична або колісна самохідна машина для переміщення та приведення в дію сільськогосподарських та інших знарядь. Пропав пан — золотиться лан, землю трактор крає — селянин співає (Укр.. присл.., 1955, 350); Я до трактора підходжу — сонце ясне! світе мій! Ой, як хочеться учитись, щоб вести його самій! (Тич., І, 1946, 201); Над хутором залягла тиша, тільки десь далеко у степу, чути було, погуркував трактор (Тют., Вир, 1964, 187); Колісні трактори для багатьох видів робіт мають значні переваги перед гусеничними (Рад. Укр., 30.ІІІ 1957, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 226.