ТРАКТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. трактува́ти1 і трактува́тися1 1. У трактуванні й оцінці «Правдою» творчості великого поета [Т. Шевченка] найбільш виразно розкрились головні засади її естетики (Укр. літ. критика.., 1959, 147); Розмови пастухів.. при загальнім веселім настрою [настрої] сього [різдвяного] празника самі напрошувалися на комічне трактування (Фр., XVI, 1955, 214); Грецька легендарна література взагалі не мала такого великого нахилу, як орієнтальна, до песимістичного трактування сучасності в порівнянні з минулим (Л. Укр., VIII, 1965, 145); Своїм трактуванням ролі Риндички вона [Г. П. Затиркевич-Карпинська] викривала тип темної сільської жінки, скаліченої тяжким життям (Минуле укр. театру, 1953, 64); Жюрі мало змогу обізнатися із ставленням молодих вокалістів до трактування художніх образів, з їх відчуттям стилю виконуваних творів (Рад. Укр., 25.ХІІ 1960, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 227.