ТРАНСПОРТЕ́Р, а, ч.
1. Пристрій для безперервного переміщення вантажів на невелику відстань; конвейєр. І транспортер відразу Вугілля підбира, А потім — в вагонетки, А потім — на-гора!.. (Бойко, З Дон. краю, 1952, 56); Вивантаження силосу з ям і траншей успішно проводять з допомогою транспортера, який легко пересувається з місця на місце (Колг. Укр., 9, 1957, 45); Від елеватора берегом Дніпра тягнеться довгий транспортер, що доставляє пшеницю на потужний млинарський завод, який виробляє три сорти борошна і манні крупи (Рад. Укр., 18.VII 1959, 2).
2. Багатоосьова залізнична платформа для перевезення великовагових вантажів.
3. військ. Те саме, що бронетранспорте́р. За вікном десь близько заскреготав транспортер, і трасуючі кулі полетіли в залу, як куці блискавки (Гончар, III, 1959, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 232.