ТРАПЕ́ЦІЯ, ї, ж.
1. мат. Чотирикутник, у якому дві протилежні сторони (основи) паралельні, а дві інші (бічні) — не паралельні. Паралельні сторони трапеції називаються її основами, непаралельні — боками (Геом., І, 1956, 58); // Про те, що схоже на цю геометричну фігуру. Недалеко від шляху миготіла зоряна трапеція. Самої вишки в темряві було не видно. Але електричні лампочки світилися в небі, ніби спущена на парашуті велетенська люстра (Цюпа, Краяни, 1971, 362).
2. спорт. Гімнастичний прилад, що складається з горизонтальної поперечки, підвішеної на двох тросах або мотузках. Юрко пішов у фізкультурний зал, де на трапеціях і брусах справлялися школярі (Донч., Ю. Васюта, 1950, 72); Акробати бігали по канатах і дротах над юрбою, вигиналися на трапеціях (Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 236.