ТРАСУВА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто визначає трасу (у 1 знач.). Він сам сказав, що, можливо, повернеться лише завтра: коли він зайде далеко від палаток, то переночує в топографічнім загоні трасувальників, який стоїть на 15-20 кілометрів спереду по трасі (Багмут, Опов., 1959, 44).
2. Прилад для визначення траси (у 1 знач.), розбивання площі під сад і т. ін. Розбивку [площі під сад] проводять і за допомогою спеціального приладу — трасувальника, що являє собою рівну дерев’яну рейку, закріплену нерухомо на двох ніжках заввишки 60-70 см (Виробн. енц. сад., 1969, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 237.