ТРЕМБІ́ТА, и, ж. Гуцульський народний духовий музичний інструмент у вигляді довгої дерев’яної труби без вентилів і клапанів. Там то бринить трембіти звук (Пісні та романси.., II, 1956, 67); Тужливо і протяжно лилися звуки вівчарської трембіти, лунаючи від верха до верха (Фр., III, 1950, 8); Лиш ген-ген, не знать далеко, там, де в синь верхи повиті, тужно, тоскно, мелодійно грає гуцул на трембіті… (Хотк., II, 1966, 33); Молодий пастух приграє на трембіті, триметровій берестяній дуді (Ільч., Вибр., 1948, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 242.