ТРИ́ВНИ́Й, три́вна́, три́вне́. Який добре втамовує голод; поживний, ситний. — Ну, це страва хоч і тривна, але така, що я її не сплоха перетравив би: трохи важка (Н.-Лев., IV, 1956, 79); Ложки сходяться колом над мискою, цокаються злегка одна об одну і ворушаться в мисці, загрібаючи тривної гущі (Мик., II, 1957, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 253.