ТРИВІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж., книжн.
1. Абстр. ім. до тривіа́льний. Розмова за столом не виходила за межі тривіальності, і Кіндрата це теж влаштовувало (Іщук, Вербівчани, 1961, 208).
2. Заяложений, не оригінальний вислів, думка, позбавлена новизни. «Шила в мішку не втаїш». Фу, які тривіальності лізуть в голову..! (Л. Укр., III, 1952, 680).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 253.