ТРИ́ДЕВ’ЯТЬ, три́дев’яти і тридев’ятьо́х, числ. кільк. У старовинній лічбі дев’ятками — число 27. Усе дам: хоч десять городів, або тридев’ять кладів, або чого хочете (Сл. Гр.); [Юда:] Я б сам радніший більше вторгувати, так що ж, за мій товар більш не дали. Якби продав за тридев’ять талантів, то, звісно, се було б куди почесніш! (Л. Укр., III, 1952, 130).
◊ За три́дев’ять земе́ль: а) (нар.-поет.) у дуже віддаленій країні, частині країни. За тридев’ять земель… забув, признаться, де… Був собі Лев — король силенний (Гл., Вибр., 1951, 112); — Все забрав від людей пан, ще й бив їх здорово. А батька дідового десь за тридев’ять земель проміняв на собаку (Збан., Таємниця.., 1971, 43); б) дуже далеко. Їм здалось, що вони заїхали за тридев’ять земель од свого Богуслава (Н.-Лев., III, 1956, 233); Гнат рипнув сідлом, і всі зашикали на нього, ніби те рипіння було чути за тридев’ять земель (Тют., Вир, 1964, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 256.