ТРИЛИ́СНИК, а, ч.
1. Назва деяких болотних і прибережних рослин із трійчастим листям. * Образно. — Людина часто потрапляє в таку ситуацію, коли їй залишається тільки надія. Яке це чудесне слівце — «надійся». Це один з листочків трилисника, які підносять людину з життєвого хаосу вгору: «Віра, надія, любов» (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1968, 137); // Настій з цієї рослини. Яких вже мені ліків не завдавали!..Павлютиха напувала гіркою полинню і трилисником (Вовчок, VI, 1956, 248); Нічого не їсть [стара], не п’є, зовсім журба зсушила, пила вже і трилисник — нічого не помагає (Горд., II, 1959, 19).
2. заст. Назва картярської гри. Під каретами, позасвічувавши ліхтарі, грають кучери в хвильки, у трилисника, або в джгута (Мирний, II, 1954, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 259.