ТРИЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що трирі́чний. Після трилітньої науки він так читав, що й дяка заткне за пояс (Мирний, IV, 1955, 35); Дівчинка-восьмиліток забавляє свого трилітнього братика (Коцюб., І, 1955, 460).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 260.