ТРИ́НА, и, ж., збірн., діал.
1. Потерть. Треба було повитрясати приколотки, поскладати їх на купу, попідмітати вимолочене зерно, повиносити трину до по-ловника (Фр., III, 1950, 271).
2. Тирса (див. ти́рса1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 264.