ТРОПОТЯ́НКА, и, ж. Український народний танець з музичним розміром 2/4, який відзначається жвавістю й темпераментністю виконання і в якому бере участь парне число виконавців; // Музика до цього танцю. Погладив Петрик зелені смуги на своїй скрипці, утяв веселої тропотянки (Казки Буковини.., 1968, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 284.