ТРУЖДЕ́ННИЙ, а, е, заст.
1. Трудовий (у 2 знач.). Тружденна людина.
2. у знач. ім. тружде́нний, ного, ч. Трудівник, трудар. Місто спить.. Вже й тружденні заплющили вії, Спочивають старі і малі (Стар., Поет. тв., 1958, 160).
3. Стомлений, натруджений. [Годвінсон:] Коли його безчельний, ниций вчинок не знайде осуду з руки громади, то я прийму собі се за ознаку, що час мені шукать деінде місця, де б голову тружденну прихилити (Л. Укр., III, 1952, 69); Всі ці змарнілі тружденні добрі обличчя були йому зараз однаково рідними (Гончар, Земля.., 1947, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 297.