ТРУ́ПНИЙ, а, е. Прикм. до труп. Володимир Петрович [Філатов] вирізав туберкульозну виразку, а натомість пересадив шматочок консервованої за своїм методом трупної шкіри. І наслідки були чудові (Знання.., 5, 1966, 16); // Власт. трупові; такий, як у трупа. Його руки були холодні, а обличчя страшної, майже трупної блідості (Фр., VI, 1951, 315); // Який утворюється внаслідок розкладання трупа. — Знаю, яким страховищем для вас був тоді медичний інститут;.. від трупного духу.. вас навіть нудило (Головко, II, 1957, 583); // Який живиться трупом, паразитує на ньому. Румлер сидів скам’яніло на стільці, і липкі очі гестапівця ялозили по ньому, як трупні мухи (Рибак, Час.., 1960, 38).
Тру́пна отру́та — отруйна речовина (токсин), що утворюється під час розкладання трупа. Вони [щури] побачили портфель, прийшли, понюхали.. й здохли на місці. Може бути, що портфель був зроблений з погано вичиненої шкури і тому в йому була трупна отрута (Сам., II, 1958, 292); Тру́пні пля́ми — плями, що з’являються на тілі померлого через кілька годин після смерті. Через 2-3 години після смерті на нижче розміщених частинах тіла появляються трупні плями й починається трупне заклякання (Заг. догляд за хворими, 1957, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 299.