ТРУСАНИ́НА, и, ж., розм.
1. Дія за знач. труси́ти 1, 2, 4, 5, 7. Грицько собі не одстав від брата, і незабаром увесь садок, мов від вітру, колихався від їх трусанини (Мирний, IV, 1955, 96).
2. перед. Метушня, сум’яття; тривога. Пісня затихла. Гомін — не гомін, а якась трусанина знялася (Мирний, III, 1954, 203); З самого світу у нас трусанина, приїхав мировий (Сл. Гр.); Отака-о Глибока Долина тепер — уся шкереберть: переполох та трусанина ..з-під вітряка вихопилась ціла юрба з кіллям, з вилами (Головко, II, 1957, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 300.