ТРУ́СОК, ску, ч., збірн. Дрібний хмиз. Далі в ліс, більше труску (Номис, 1864, № 3530); Пилина розіклала багаття з труску та трісок в тіні високого каменя (Н.-Лев., III, 1956, 216); // Сухі тріски; скіпа. Не питаючись, чи Давид хоче вечеряти, тітка запалює на припічку трусок, ставить на нього пательню (Стельмах, І, 1962, 139); * У порівн. Там, в кожній хаті, чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (Коцюб., II, 1955, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 302.