ТРУ́ХЛИЙ, а, е. Те саме, що трухля́вий. В стайні худібка стоїть, трухлу солому гризе (Фр., XIII, 1954, 306); Ми перейшли в другий куток саду. Посідали під гущавиною на старій трухлій лавочці (Вас., II, 1959, 313); Він хотів відчинити вікно, торкнув рукою раму, але трухла кватирка впала на причілок і розбилася (Чорн., Визвол. земля, 1959, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 303.