ТРЯСОВИ́ЦЯ, ТРЯСАВИ́ЦЯ, і, ж., діал.
1. Те саме, що трясовина́. — Всі ті страшні трясовиці, що блистіли лісом і полями тут і там — треба було позасипувати, повичерпувати (Коб., II, 1956, 22); Поліз Кметик у трясавицю, застряг по пояс (Ков., Світ.., 1960, 122).
2. Те саме, що тря́сця 1. — Розжени тих сімдесят сім пропасниць-трясовиць (Чуб., І, 1872, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 305.