ТРІ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до трі́пати 2, 3. Тоді дерево хмуриться й сердиться, що світять на нього, голого [голе], смиканого [смикане] та тріпаного [тріпане] (Вас., Незібр. тв., 1941, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 272.